URL
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
23:04 

шо за..?

spead your love like a fever
Якась біда мені з тими сусідами, не встигли в’їхати як уже до неї хтось ходить.
Без попереджень і повідомлень. Таке відчуття, що випробовують мене.
А я хочу прийти додому і відпочити не думаючи що десь там хтось чужий.
Хуйня якась, чесне слово, я уже б кудись з’їхала знову.

21:31 

потік

spead your love like a fever
Якщо шукати сусідок, то шукати сусідок, а не друзів. А я пішла проти своїх принципів, ще й так відстоювала їх.
Так хочеться щоб було усе добре.
Я прирівнюю усіх людей до себе, а не треба правда? Ніхто не буде поводити себе так як я. Бережливо ставитись до чужого майна, а не ламати віконні ручки.
Я зла і дозволила собі показати цю злість і себе мучаю, чому я себе мучаю, я так втомилась від цього бісового відчуття, що я в усьому винна.
Як та свята Ксенія?
не поясню
Замовила блокнот новий для щоденика, сімпатічнєнкий.

23:46 

неловкость

spead your love like a fever
Сьогодні перебиралась із кімнати в кімнату,
Знаєте, для такого домосида і поціновувача стабільності навіть перебиратись із кімнати в кімнату - стрес.
Чому я перебралась? Більша кімната, ліжко, і чудовий захід сонця кожного вечора.
У попередній кімнаті усього цього не було, але вона настільки приємною мені стала, і комфортною, і ці будинки через вікно, і звуки будівництва :weep2:
До всього звикаєш, так? От і я звикну, але знову трошки понервую.
Насправді все було б не так погано, якби я заселялась не знаючи, хто тут жив до цього. А так все наче не моє, Ірине. Тому відчувається некомфорт.
Але до всього звикаєш, так?
Такі справи.

22:10 

Я навєрно самій нєрвующий чєловєк в мірє

spead your love like a fever
Бичили відео там де Гітлєра тіпає, коли він під чимось на якихось іграх чи то скачках?
Ото мене так тіпає:crznope:, обдираються кутикули, мязи нєпроізвольно дьоргає, ноги теліпаються сидячи і лежачи, а плечі зажаті і сутулі.
Бо мені страшно.
А страшно, тому що потрібно приймати рішення, хто буде жить зі мною. За 15 хв вирішити, гарна людина чи ні, буде комфортно тобі з нею чи ні. Які проблеми та конфлікти тебе чекають попереду.
Тобто я проживаю усе те саме, коли шукала кімнату, тільки зараз находжусь по іншу сторону барикад, і усе насиченіше, тому що відбувається протягом місяця, а не року.
Іронія в тому, що я чиню не краще за усіх тих, хто мені відмовляв. А називала я їх сучьками, а тепер сама сучька, сучька.
"Як ти маєш в світі жити" - казала мама. От так і живу, мам, нию тобі постійно у слухавку.:depr:
А ти мене любиш, того і вислуховуєш.

16:43 

spead your love like a fever
я так нервую. Має прийти хазяїн квартири, дівчата з’їжджають, а я хо продовжувати тут жити, от буду знайомитись, треба вирішувати ділові питання , от тому нервую, можливо і даремно, але нервам це не заважає, вони є та й є.
Це звично, коли ти ще лише у пошуках квартири і знайомишся із орендодавцями, але коли ти уже 4 міцяці тут живеш, то це якось ніяково.
Я не вмію і не знаю як себе поводити.

20:58 

Скромняжка

spead your love like a fever
Коли кому скажеш, що ти дизайнер, всі романтизують, "малюэ" , "видумуэ", "прада" "джони айВ" більшість бачить в тобі багіню(і я не шучу)
А ти відчуваєш себе водієм маршрутки, нічого особливого.
Але совість моя мучається, через оті їхні упередження.
Я лише малюю паралелограми з різними сторонами або пікселі і тягаю їх в різні боки, все. 

21:26 

пост "любві"

spead your love like a fever
Сатруднєчкі, як дєвачкі хотіли попліткувати.:nnn:
Руслан і Андрій прям так уже допитували, шо там Мирослава, а коли це ви в неї на ДН були? Шо ви друзья?то де вона працює?
посадили мене і почали давити своїми питаннями. Я загадачна намагалась викрутитись, і прямо ні на одне питання не відповідала.
А що там відповідати. Вони і так все знають. Знає Руслан, що ігнорить Наташу, і сам це сказав. і Наташа мені це говорить. Всі вони знають, що Іра настільки напрягає увесь колектив, що їз-за неї люди звільняються. Тут секретів нема. А от на мене налетіли так, наче є якась ТАЄМНИЦЯ, а я її не хочу розголошувати. Ніби ми лише про Руслана і говоримо. Ну про нього ми говоримо і не лише про нього, це ж начальники, про кого і ще говорити.
Неприємно. хочеться втекти від усього цього:weep3:. Але то напевне у кожному колективі таке є.
І взагалі, чому я маю їм шось розповідати, вони мені друзі? От Наташа подруга, і ділиться зі мною не для того, щоб я їм оце розповідала все підряд.

От така я чутлива останні дні, немає рідного нікого поруч. А тут ці добивають:weep2:

22:52 

Наша пєсня хороша...

spead your love like a fever
Ну ладно, пішов другий місяць з переїзду, тепер тут починаються пріключєнія. Мої нєдовольства.
І мєтання , не хочеться сваритись чи буть стєрвой, і не хочеться все це просто так залишати. :nerve:

23:16 

Путешествовать значит рождаться и умирать каждую секунду©

spead your love like a fever
Сказати, що мені не сподобалось, було б лицемірством. Сказати, що все було чудово - теж буде лицемірство.
Життя все розставляє по-своєму, а якщо щось мало статись не так, воно сталось.:facepalm:
Моя перша поїздка у Еуропу не була туристичною, ходити з роззявленим ротом фотографуючи все, на це просто не вистачало часу. Владислав, той що директор, 3 рази наголосив, що мапи вам знадобляться лише вночі, він був правий на 110%.
Це була чудова, масштабна виставка по ритейлу, місцеві мабуть були спантеличені такою кількістю людей у громадському транспорті, а ти відчував себе як після руйнування вавилонської вежі, коли майже всі навколо розмовляють незрозумілою тобі мовою, але поряд, у вагоні, біля тебе може опинитись хтось з України(не з твоєї групи) . Я хочу сказати, що атмосфера була чудовою, відчути себе частиною ділового, якого в Україні дуже мало, світу, набагато цікавіше, ніж просто приїхати подивитись на визначні місця.
Хоча останнього не вистачало, так як наш стенд був змонтований на 60% у день нашого приїзду:nea:, усі 20 чоловік вирушили на допомогу: розпаковували, монтували, носили, сверлили, здирали наклейки з підлоги своїми свіжими манікюрами :nerve:. Але ми це змогли, спільними зусилями..
Усе це нагадувало мені сесію, коли я озвучила це, зрозуміла, що всі, хто сидить навпроти, не розуміють про що я. Мало хто знає що таке перегляд, це вам не просто екзамен здати, вивчити, розповісти чи написати. Зараз я відчуваю себе, як після сесії, не можу виспатись, і прийти в себе.
Окрім усіх конфліктів, негативу, втоми, відтоптаних ніг, нєловкастєй та пожежної тривоги в 4 ранку, було класичне поїдання рульок, сосисок з картоплею та квашеною тушеною капустою(яку я не їм, але ця була смачна) , пиво:beer:, яке приносили, і ми втикали накривати, нічні гуляння біля Рейну, пошуки кроликів!:bunny2:, хмільні директора та начальники..
Насправді, не знаю як за 5 днів могло трапитись стільки всього:wow2:, але завдяки Ясі, з якою ми гуляли вночі, бігали по магазинам, пригощались їжею та напоями на стендах, ми встигли набагато більше ніж інші. :smirk:

16:02 

Runnin from myself nomore - slogan of 2017 year

spead your love like a fever
От так виглядав мій список на початку 2016
«прийшов час написати свій список справ, бажань на наступний рік.
- перестати брехати собі
- зустріти наступний новий рік вдома, на піжама паті
- вилікувати шлунок і всю травну систему
- харчуватись правильно
- вилікувати обличчя
- зробити лазерну епіляцію на ногах
- знайти нове житло в Києві, бажано своЄ ;)
- більше подорожувати Україною та іншими країнами
- побувати на міжнародній виставці по дизайну, і не одній
- менше бути егоїстом, щоб був час на інших:ego:
- знайти кого коханого і не боятись підпустити до себе(не жонатого!!!):facepalm:
- зарплату у 1000$ :shy2:
- отримати водійські права
- improve my english
- мінімум 3 місяці прозайматись спортом:smirk:
- бігати літом
- більше читати
- більше писати
- бути щасливішою!
- робити все, щоб протистояти злу і ненависті(війні), а було більше любові!:shuffle:»

Викресленого не багато :shy2:, але крім цього списочку вдалось встигнути таки завести свій булет джорнал, систематизумави витрати та прибутки.

2017 хочеться присвятити пошуку дзену та гармонії мене з собою :secret:
Також списочок можна поділити на особистісні досягнення та такі, шо взяв і зробив)


- Змінити житло у Києві, згідно всіх своїх забаганок:duma:
- побувати на міжнародній виставці по дизайну, і не одній
- з’їздити у тріп у країни Еуропи, Азії
- з’їздити у Чернівці, Ужгород, Мукачево
- зарплату у 1000$ :shy2:
- 3 місяці прозайматись спортом : танці, йога :smirk:
- забабахати фотосесію ля себе і обновити резюме.
- влаштувати собі букчелендж на рік (уже почала складати список книг, але відсили назбирала 25 шт як б хотілось прочитати)
- пройти курси 3д візуалізації
- почати вчити іще одну інозему мову(спочатку вибрати яку).

Тепер пункти роботи над собою:
- Зробити кілька помилок:str:
- Менше саможалю. Приборкання саможалю.
- перестати роздавати поради людям як жити.
- відстоювати свою точку зору, голосніше говорити.
- приймати себе, а не тікати від себе
- рішення приймати рішуче і без страху. (пластир відриваємо швидко!)

@музыка: Naughty Boy ft Beyonce – Runnin'

21:48 

сніг тане, я тану

spead your love like a fever
"Вибачте, але уже здали", "Сдано", "Уже нашли соседку", "На жаль уже здали" ..енд соу он
так закінчуються з десяток крайніх розмов у вк.
ТУпо якийсь біс.
Крайній варіант прям вискользнув з рук, я уже думала, що знайшла перфект плейс, і була ПЕРШОЮ, хто відкликнувся на оголошення.
І навіть це не допомогло.
Мама каже, що я туплю, не вмію стояти на своєму, домовлятись і потрібно старатись дужче.
Та от мені все частіше кажеться, що Київ - це не моє місто, так як і Хм.
От так от і тану у власному жалі як цукор в чаї.

@музыка: Mary J. Blige – Mirage

21:17 

мен’с ворлд

spead your love like a fever
Я працюю у чоловічому колективі, 35+. У них все "ах еті жєньщіни" Такий собі сексизм 90 левела. Вони мене не слухають, все щоб я їм не говорила, вони про своє. Сьогодні навіть перейшла на крик, а вони все про свої айфони, я кинула листочки з ескізами об стіл, розвернулась і пішла до свого робочого місця, як справжня "абіжена жєнщіна". А шо, якщо вже клеймують нада саатвєтсвовать.
Потім все-таки вислухали, знають, шо з абіженими дєла плохі.

@музыка: Anna Nalick–Wreck Of The Day

00:08 

Intense

spead your love like a fever
З людьми важко, добре або взагалі ніяк.
Коли можеш відкритись і цвірінькати без зупину, коли ховаєшся йожиком та чекаєш коли буде беспечно.
Найважче коли ти хочеш бути поруч, але напруга невимовна. От так поcтійно маєшся туди сюди.:jump2:

21:57 

Зміни

spead your love like a fever
Пам’ятаєте як нам було по 12 років, ми носили чорне, робили пірсинг, бунтували, намагались систематично йти проти системи, порушувати правила та робити те, чого б він нас не очікували. А саме головне, думали, що такими будемо завжди!
Я тепер із присмаком ностальгії спостерігаю за 16-річними, які багато говорять і у них ще все попереду.

До чого це, а у мене відсутній інтернет і з безкоштовного залишається слухати музику із своєї бібліотеки, яка важить так гігів 65. Ніби нічо так, але ця бібліотека важить стільки років так уже 7-8. Нічого не міняється, вона як наповнилась у 16 років, такою й залишається.

Тепер про те, що міняється.

У мене з’явилась потреба систематизувати свої витрати. Доходи я почала записувати десь у цей час рік тому, і багато читала, як добре записувати скільки ж ти витрачаєш на різну хуйню.

Майже як 2 місяці я веду bullet journal, не так гарно як деякі дизайнери, і буває забиваю на нього, але його систематизація виручає, і у думках встановлює порядок, такий собі віртуальний булет джорнал, не "чертоги памяти", але то уже хай левел.
Тому мені якогось такого порядочку і захотілось із фінансами, а то у мене зарплата кожного місяця різна і видають її коли попало (:plush:)
Тепер у мене буде власна бухгалтерська книжечка із чорним заробітком :shuffle: - мама айм е крімінал :smirk:

@музыка: NIN - Satellite

22:38 

Офісне

spead your love like a fever
Якби це було навмисне, можна було б подумати, що я геній. І мій задум у стилі "друзів оушена" спрацював на ура!
Та от, що трапилось. У нашої фірми є конкуренти, і один із них попередній наш директор. Ринок, на який працюєм - один, сфера діяльності - однакова. Цього попереднього директора звати А., і за ним спостерігається тенденція переманювати співробітників. Одних звільнили з "ЕСТ", інші самі пішли. Так трапилось і з М, яка є моєю подругою, чи була нею, після того, що трапилось. Перед нею був П., який відкрито співпрацював із А., ще до того як його звільнили. За ними слідом, через півроку, певне, був Д., який раптово звільнився сам, і не хотів розповідати куди саме влаштувався. Під час звичних розмов із М , я говорила, от Д пішов на іншу роботу, і будувала здогадки, куди і як, і М не стрималась і розповіла, що Д тепер працює у них. Я була здивована, не менше як тоді, коли М. відмовлялась розповідати, чому вона не хоче навіть до нашого офісу заходити, та під тиском розповіла правду. Тому, коли звільнився С., моя перша здогадка, де він буде працювати, була очевидна. І я не помилилась.
Я не встигла попрацювати із А особисто, тому ніяк не могла збагнут чому? Чому вони усі так раптово, кидали усе тут і з легкістю йшли на нове місце роботи. З часом все стало на свої місця. М не влаштовувало весь час сидіти у секретарях, Д дістала його начальниця, яка не давала можливості розвиватись, також усі жаліються на нестабільну видачу зарплатні. Та у С були чудові стосунки із Р, начальником нашого відділу, і посада чудова, ніколи не помічала, щоб в нього були якісь амбіції рости далі, можливо і були, хто його знає.
Усі ці метання з однієї фірми на іншу були схожі на зраду, і всі це так і сприймали. Тому Р до останнього не міг допустити думки, що С працює у А. Хоча і розмови були і смішки, і на той момент всі знали про "зраду" М та Д.
І я знала, я знала краще всіх, і не могла тримати це все в собі, хоч нікому нічого не говорила. Я розуміла, що для Р це буде удар і мені дуже хотілось сказати та я трималась.
Але видно моя підсвідомість вирішила інакше.

В районі нашого офісу на паралельних вулицях є 2 однакових заклади із однаковою назвою із одним власником. Один ближче до роботи, а повз інший я проходжу кожного дня, коли йду на роботу і він знаходиться далі. Ми не раз бували і там і там із різнимим співробітниками. У піццерію, що ближче до офісу, зазвичай, ходять хлопці з мого відділу разом із Р на обід, але останім часом Ю жаліється, що йому уже не подобається там, тому я згадала про іншу піццерію, повз яку я проходжу щодня, і розповіла їм, що там теж готують обіди. Взагалі я там лише коктейлі пила, але то інша історія, а от про обіди мені розповіла М, і що П, Д та С туди їздять, зазвичай, поїсти!
Це було декілька днів тому, серед розмов "де краще пообідати". А сьогодні, все як завжди, пішли на обід, але у піццерії, що ближче до офісу не було світла, і бізнес-ланчів не подавали. Тому хтось із них згадав про нашу розмову і запропонував сх.одити у піцерію, що подалі.
Зі слів Р " заходимо, а там еліта, П, Д, та С" тільки по-фамільно.
Так от, не сказавши ні слова, але все для всіх стало зрозумілим.

читать дальше

20:40 

Як так ? чи дуже депресивний пост про смерть

spead your love like a fever
Кажуть, що люди які бояться смерті, не проживають своє життя на повну. Так от, я боюсь, буває навіть доходить до приступів паніки, особливо вночі перед сном, адже сон це є маленька "смерть".
І я так живу. Не знаю як часто інші люди задумуються над смертю, зазвичай про це і говорити не хочуть і думати, або зразу тему змінюють, або говорять "чего ты о грустном?" чи "відводь боже".
Але вона поряд.
Люди йдуть на роботу, розлучаючись із своїми близькими до вечора. І не чекають, що їм зателефонує невідомий номер, і це буде не ще один замовник, а хтось, кому прийшлось сповістити про нещасний випадок.
Я не збагну цього, як так могло статись. Коли мені кажуть, що хтось попав під потяг, у мене образ п’яниці, чи надзвичай несуразної людини, але не дівчини в навушниках.
У Ніни, співробітниці, дочка 25 років, не знаю яким саме чином, переходячи колію, не помітила потяг, була в навушниках.
За розповідями її мами, це була життєлюбна, харизматична дівчина із чудовим почуттям гумору, яка б мала вийти заміж, народити мінімум 2-є внуків і зробити свого чоловіка найщасливішим у житті.
Мені хочеться вірити у реанкарнацію, у 7-ме небо та ангелів як у Вебера, і хай би так було. Але як тепер батькам? Скажи матері про таке, скажи батьку про таке, скажи коханій людині. Коли батьки живуть своїми дітьми, а вони жили нею, це найгірше, що могло трапитись.

І от, мені ще й досі говорять тости після дня народження, і всі побожання на майбутнє, а нам ніяк не знати того, що може трапитись наступного ранку.

ПС:не ходіть по вулиці в навушниках, навіьт якщо це ваш район, навіть, якщо ні потяги/машини/трамваї/тролейбуси там не ходять, не ходіть.

21:18 

перший день як 25

spead your love like a fever
25,
а незнайомі люди, кажуть, що на студентку схожа.
І постійно в магазині просять паспорт показати.
25

20:37 

Этот июль

spead your love like a fever
- Заболеть 2 раза за полмесяца
- съездить в командировку домой
- встретится с одногруппницей, которую не видела с окончания учебы
- съездить в Винницу
это все июль, и уже почти кончилось лето, закончились почти курсы английского...скоро время новых начинаний, это я себе так предполагаю.
Еще эта история с болезнями, валяние дома 2 дня, помогли осознать что я нытик, и все кто возле меня любят ныть, любят все на халяву, "жизнь так тяжела" "несправедливо все" "хочу бабла, никто не дает" "почему я должна это делать" "хочу что-бы все было просто".
а я срезалась с работы, потому-что поначалу была температура, и высокая, еще и в жару, решила уехать домой, в итоге пол недели ничего не делала, мучила совесть, что я так безбожно валяюсь в кровати, хотя в пятницу уже была в состоянии идти на работу.
Лежала и думала, когда я стала такой немочной, не успеваю все, не исполняю своих обязанностей так как следовало бы, постоянно огрызаюсь на начальство, хотя оно меня кормит, распустилась вовсе. Собраться, я решила собраться, взяться за все недоделанные хвосты, не отлынивать от проектов, активно искать жилье и найти его наконец-то, записаться в спорт зал, закончить английский, а главное перестать ныть.
Эти 3 дня после раздумий сложные, постоянно в роботе, но я удовлетворенная.

23:02 

spead your love like a fever
Не виноват никто ни в чем:
Кто гордость победить не мог,
Тот будет вечно одинок,
Кто любит,- должен быть рабом.
А что вы отвечаете одноклассникам на вопросы "как ты?" "где ты?"
а между строк "и чего же ты добился?"

А что, если ничего ты не добился

21:58 

оффлайн із нью лакшері

spead your love like a fever
Не хочеться писати про дісапоінтмент, негатив, невдачу, адже це навіть не жалість, а розуміння, що ти не гуд інаф.
Це я про спробу попасти на стажування у майстерню Сергія Махно, вони займаються інтер’єрами, але цього разу шукали графічних дизайнерів-копірайтерів-фотографів. Не знаю точно, але когось вони все-таки знайшли.
Настав час змін, або час облому і апатіїї. :depress2:Тепер кожне завдання яке роблю я на роботі, про себе говорю "Оксана і цим ти хочеш займатись усе своє подальше життя", бо буває уже таку дурню роблю. І щось толкового уже й не робиться.

А якщо не про роботу прочитала книгу Saint порно, і зрозуміла, що не дарма мене тягне у Будапешт:D ще щось мала писати, але мама подзвонила і відволікла...
А ще мені треба зарядити мі бенд , тому сидіти за кампутером, хоча уже хочеться простягтись у ліжку. :zzz:

Є бажання позбавитись усіх цих мереж, соціумів онлайн, навіь челендж придумала: до кінця місяця дочитати дві книги які прописались у мене на табурєткє, дописати тєтрадку-днєвнік, бігати через вечір (але, бля, погода, що не день то дощ) і робити домашку з інгліша, ніби все:shy2:

внутрішньосвітове сміття галактичних розмірів

главная