Сказати, що мені не сподобалось, було б лицемірством. Сказати, що все було чудово - теж буде лицемірство.
Життя все розставляє по-своєму, а якщо щось мало статись не так, воно сталось.
Моя перша поїздка у Еуропу не була туристичною, ходити з роззявленим ротом фотографуючи все, на це просто не вистачало часу. Владислав, той що директор, 3 рази наголосив, що мапи вам знадобляться лише вночі, він був правий на 110%.
Це була чудова, масштабна виставка по ритейлу, місцеві мабуть були спантеличені такою кількістю людей у громадському транспорті, а ти відчував себе як після руйнування вавилонської вежі, коли майже всі навколо розмовляють незрозумілою тобі мовою, але поряд, у вагоні, біля тебе може опинитись хтось з України(не з твоєї групи) . Я хочу сказати, що атмосфера була чудовою, відчути себе частиною ділового, якого в Україні дуже мало, світу, набагато цікавіше, ніж просто приїхати подивитись на визначні місця.
Хоча останнього не вистачало, так як наш стенд був змонтований на 60% у день нашого приїзду, усі 20 чоловік вирушили на допомогу: розпаковували, монтували, носили, сверлили, здирали наклейки з підлоги своїми свіжими манікюрами . Але ми це змогли, спільними зусилями..
Усе це нагадувало мені сесію, коли я озвучила це, зрозуміла, що всі, хто сидить навпроти, не розуміють про що я. Мало хто знає що таке перегляд, це вам не просто екзамен здати, вивчити, розповісти чи написати. Зараз я відчуваю себе, як після сесії, не можу виспатись, і прийти в себе.
Окрім усіх конфліктів, негативу, втоми, відтоптаних ніг, нєловкастєй та пожежної тривоги в 4 ранку, було класичне поїдання рульок, сосисок з картоплею та квашеною тушеною капустою(яку я не їм, але ця була смачна) , пиво, яке приносили, і ми втикали накривати, нічні гуляння біля Рейну, пошуки кроликів!, хмільні директора та начальники..
Насправді, не знаю як за 5 днів могло трапитись стільки всього, але завдяки Ясі, з якою ми гуляли вночі, бігали по магазинам, пригощались їжею та напоями на стендах, ми встигли набагато більше ніж інші.