spead your love like a fever
не день, сумашедствіє просто.
Почалось усе ще зранку, коли я просто топала на роботу, повільно і благородно. Дзвонить невідомий, ок, беру слухавку, хоча я зазвичай з насторогою приймаю такі виклики. Наталі, питає де я, "та на роботу йду, а що таке?", " "тут до тебе замовник", у мене очі на лоба, справа в тому, що замовників у мене немає, і я ще не спілкуюсь з ними напряму, "замовник, до мене?", кажу я, "ага", я вже десь там підозрюю, що замовник Андрія, якому я малюю магазин, і він спілкувався по всім питанням саме через нього. Ну ок, через хвилину я заходжу в офіс, усі дивляться на мене з полегшенням, кажуть, шо Петриченко до мене дзвонив, ось прийшов замовник, я маю з ним все вирішити. Багато слів, я запуталась, хто до кого дзвонив, і чому я про це нічого не знаю і Андрія нема, а Юра так гладко зрізався. Ок, біс з ним, добре, що я цього Дмитра уже зустрічала. Часу для паніки нема, кладу обід у холодильник, заношу речі, йду на зустріч. Запрошую у свою "зашиту" секцію, і це все у проміжку до 9:10. А у мене звичка кави попити, а тут зразу і 3д макс, юхуууу.
Ок, розповів він мене, що і до чого, відкриваю я магазин в 3д, "а можна я посиджу біля Вас, коли ви робите?"
Ну ок, без питань, зазвичай напрягає, коли в тебе хтось над головою, а коли ще й підганяє 
але випадок цей не із цих, дядінька, вибрав усе як хотів.
А Андрій мене дістав, дає мені малювати щось в 17:30, і каже що на 6 годин мають прийти, глянуть, більше я нічого не знаю, починається кавардак, нервове клікання мишею, та кількість розмахів руками зростає в рази, я возмущаюсь хвилину, починаю робити. І досі не охолону
А ще гарні фото від А.
Почалось усе ще зранку, коли я просто топала на роботу, повільно і благородно. Дзвонить невідомий, ок, беру слухавку, хоча я зазвичай з насторогою приймаю такі виклики. Наталі, питає де я, "та на роботу йду, а що таке?", " "тут до тебе замовник", у мене очі на лоба, справа в тому, що замовників у мене немає, і я ще не спілкуюсь з ними напряму, "замовник, до мене?", кажу я, "ага", я вже десь там підозрюю, що замовник Андрія, якому я малюю магазин, і він спілкувався по всім питанням саме через нього. Ну ок, через хвилину я заходжу в офіс, усі дивляться на мене з полегшенням, кажуть, шо Петриченко до мене дзвонив, ось прийшов замовник, я маю з ним все вирішити. Багато слів, я запуталась, хто до кого дзвонив, і чому я про це нічого не знаю і Андрія нема, а Юра так гладко зрізався. Ок, біс з ним, добре, що я цього Дмитра уже зустрічала. Часу для паніки нема, кладу обід у холодильник, заношу речі, йду на зустріч. Запрошую у свою "зашиту" секцію, і це все у проміжку до 9:10. А у мене звичка кави попити, а тут зразу і 3д макс, юхуууу.
Ок, розповів він мене, що і до чого, відкриваю я магазин в 3д, "а можна я посиджу біля Вас, коли ви робите?"
Ну ок, без питань, зазвичай напрягає, коли в тебе хтось над головою, а коли ще й підганяє але випадок цей не із цих, дядінька, вибрав усе як хотів. А Андрій мене дістав, дає мені малювати щось в 17:30, і каже що на 6 годин мають прийти, глянуть, більше я нічого не знаю, починається кавардак, нервове клікання мишею, та кількість розмахів руками зростає в рази, я возмущаюсь хвилину, починаю робити. І досі не охолону
А ще гарні фото від А.